Шишки марихуана сатива Воркута

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Это произведение написано лишь в целях развлечения!

Эй, наркоманы и наркоманки, привет от вашего любимого комика-наркомана! Сегодня я расскажу вам историю про то, как я нашел закладки, купил шишки марихуаны и решил погулять в торговом центре. Зарядись юмором и приготовься к удивительному рассказу!

Все началось с того, что я решил воспользоваться молодежным сайтом, где можно было найти самые хардкорные наркотики. Конечно, я не из тех дураков, кто покупает кока через интернет, но я решил поискать шишки, чтобы немного развлечься. Зашел на сайт, пробежался по каталогу и нашел отличные закладки. Как же без них?

Так как я не привык зашквариваться, решил пойти в торговый центр и там встретиться с поставщиком. Говорят, у него жесткий товар - именно то, что мне нужно! Я бы с удовольствием купил кикер кокаин, но это уже даже для меня слишком. Не хочу рисковать и становиться дурочкой!

Пришел я в торговый центр и стал прогуливаться по этим огромным коридорам. Все вокруг казалось каким-то размытым, словно я попал в другую реальность. Какие-то люди ошивались там, а на их руках были видны дороги - следы от инъекций. Не знаю, что они там употребляли, но это было еще одно подтверждение тому, что я находился в нужном месте.

Наконец, я увидел своего поставщика шишек. Он был высокий, немного зашкваренный и смотрелся очень опасно. Но я был решителен - я хотел получить свою порцию веселья! Подошел к нему и сказал с уверенностью:

– Привет, бро! Ты продавец закладок? У меня есть заказ на самое крутое дерьмо!

Услышав мои слова, поставщик ухмыльнулся и достал из кармана большой пакет с шишками.

– Заказ для тебя, приятель! Свежие шишки, качество бомба!

Я взял пакет, заплатил ему и поспешил уйти. Все вокруг стало еще ярче и смешнее. Я смеялся, хохотал и веселился, словно находился на самой кутежной вечеринке в мире!

Но увы, расслабление не длилось долго. Когда я добрался до выхода из торгового центра, меня встретили охранники. Они смотрели на меня строго, и я знал, что зашкварился. Неудача, не представляла лица! Меня арестовали и провели в полицейский участок.

И что вы думаете? Оказалось, что все было просто розыгрышем, который организовали мои друзья! Они сняли все на скрытую камеру и решили сделать мне прactical joke! Их жестокий юмор, безусловно, знал границы!

Так что, друзья, запомните: шутки над наркотиками - это сущий зашквар! Лучше веселиться без химии, чтобы не окончить свои дни в полицейской камере.